Становлення юридичного позитивізму
Abstract
Formation of legal positivism. Legal positivism — appeared in the early twentieth century. The main representatives of this direction were D. Austin, K. Berhbom, A. Yesmev, Russia — M. Korkunov, G. F. Shershenevich. Legal positivism denied that right is conditioned by corresponding basis. Legal norms in general considered as a product of the state as a system of mandatory regulations imposed by the state that is identified with the law, introduced by the state supreme authority which, by its desire to create rights. Rejecting the opportunity to experience nature right, considering the same form in isolation from its contents, citing the challenge positivist theory of law in a simple description, interpretation, systematisation of law, their external analysis.
References
Утилітаризм (лат. utilitas —користь, вигода) — вчення, яке проголошує корисність найбільш вагомим критерієм оцінки явищ.
Відомому правознавцю М. Коркунову, окрім позитивістських переконань (що складають основу його правової концепції) були притаманні соціологічно-правові і психологічно-правові погляди. Вчений прагнув сформулювати принципи взаємозв’язку державних законів з суспільними відносинами, соціальним порядком та дослідити право як взаємний психічний зв’язок людей.
Позитивістську концепцію дореволюційного юриста В. Каткова називають « екстремістською». Вчений намагався довести доцільність повної відмови від поняття «право» і використання лише поняття «закон».
Austin J. Lectures on Jurisprudence or the Philosophy of Positive Law. — London, 1873 ; Renner K. Die Rechtsinstitute des Privatrechts (1904). — Stuttgart, 1965; Bergbohm K. Jurisprudenz und Rechtsphilosophie. — Leipzig, 1892 ; Шершеневич Г. Ф. Общая теория права. — М., 1910. — Т. I ; Рождественский А. Основы общей теории права. — М., 1912 ; Катков В. Д. Реформированная общим языковедением логика и юриспруденция. — О., 1913.
Редкин П. Г. Из лекций по истории философии права в связи с историей философии вообще. Т. I. — С. Пб, 1889. — С. 8.
Наведені погляди, в першу чергу, притаманні такому німецькому правознав - цю-псевдонеогегельянцю, що виправдовував фашистську диктатуру, як К. Ларенц. Про його негативне ставлення до юридичного позитивізму див.: Larenz K. Deutsche Rechtserneurung und Rechtsphilosophie. — Tübingen, 1934.
