Дотримання європейських принципів пропорційності – головна засада гарантії права на вільне самовираження
Анотація
Ця наукова стаття присвячена дослідженню актуального питання про забезпечення належного меха-нізму здійснення основоположного права людини на вільне вираження особистих поглядів та ідей. Від-стоюється теза, що вказане пра-во формує засади реалізації інших прав, але воно не є безмежним. Обмеження права на вільне вираження поглядів не є порушен-ням конвенції, якщо ці обмеження встановлені для досягнення одні-єї з цілей, зазначених у пункті 2 статті 10 цього міжнародного акту. Втім, засоби державного втручання у свободу слова завж-ди мають бути чітко визначені, повинні встановлюватися критерії та межі подібного владного впливу. У роботі наголошується на необхідності дотримання суспіль-ного балансу тих протилежних за сутністю і змістом суспільних та приватних інтересів, які при цьо-му стикаються. Це публічний інте-рес у самовираженні кожної особи, який реалізується через можливість суб’єкта доводити до відома оточую-чих свої політичні та інші переконан-ня, думки, ідеї, та державні інтереси щодо охорони конфіденційної інфор-мації і публічного порядку, а також права громадян на приватність. Проаналізовані правові підходи Європейського суду з прав людини в царині напрацювання критеріїв пра-вомірності обмежень права на сво-боду вираження поглядів, що накла-даються органами державної влади. Доводиться, що вирішальним елемен-том принципу необхідності втру-чання в право вільно виражати свою думку у демократичному суспільстві є пропорційність владного впливу. Саме принцип пропорційності віді-грає ключову роль для встановлення «справедливого балансу» суспільних та державних інтересів. Обмеження свобод, що гарантуються конвенці-єю, мають бути адекватними закон-ній меті, для якої застосовуються ці обмеження. Будь-яке втручання у свободу слова повинне за загальним пра-вилом бути встановлене законом, відповідати принципам передба-чуваності та прозорості; пере-слідувати одну з цілей, передбаче-них конвенційною статтею 10, а також бути необхідним і найменш обмежуючим для досягнення відпо-відної цілі. Для досягнення резуль-тату (визначення справедливості обмеження інформаційного права) слід довести, що воно «є необхідним у демократичному суспільстві» для досягнення легітимної мети.
Посилання
2. Шевчук С. Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод: практика застосування та принципи тлумачення у контексті сучасного укра-їнського праворозуміння. URL: http://eurocourt.in.ua/Article.asp?AIdx=416.
3. Рішення ЄСПЛ від 21 січня 1999 року у справі «Яновський проти Польщі» (Janowski v. Poland), заява No 25716/94. URL: https://mmdc.ru/praktika_evropejskogo_suda/praktika_po_st10_evropejskoj_konvencii/europ_practice64/.
4. Рішення ЄСПЛ від 26 квітня 1979 року у справі “Sunday Times v. the United Kingdom”, заява No 6538/74. URL: https://cedem.org.ua/library/sprava-sandi-tajms-proty-spoluchenogo-korolivstva-2/.
5. Рішення ЄСПЛ від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України», заява No 11901/02. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_274#Text.
6. Матвеева Ю.І. Принцип визначено-сті в рішеннях Європейського суду з прав людини. Наукові записки Національного університету «Києво-Могилянська ака-демія». 2008. Т. 77. С. 53–56.
7. Рішення ЄСПЛ від 29 квітня 2003 року у справі «Полторацький проти України» заява No 38812/97. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_838#Text.
8. Рішення ЄСПЛ від 24.04.90 у справі «Ювіг проти Франції» (Huvig v. France), заява No 11105/84. URL: http://www.hrcr.org/safrica/privacy/huvig_france.html.
9. Оніщенко Н. Принцип законності: природа та сутність в умовах демокра-тичних змін. Віче. 2012. No 12. С. 2–4.
10. Рішення ЄСПЛ від 27 березня 1996 року у справі «Гудвін проти Спо-лученого Королівства» (Goodwin v. The United Kingdom), заява No 17488/90. URL: https://hudoc.echr.coe.int/fre#{«itemid»:[«001-57974»]}.
11. Рішення ЄСПЛ від 29.09.1999 у справі «Далбан проти Румунії» (Dalban v. Romania), заява No 28114/95. URL: http://eurocourt.in.ua/Article.asp? AIdx=97.
12. Рішення ЄСПЛ від 20 травня 1999 року у справі «Бладет Тромсе і Стен-саас протии Норвегії» (Bladet Tromso and Stensaas v. Norway), заява No 21980/93. URL: https://hudoc.echr.coe.int/eng#{ «itemid»:[«001-58369»]}).
