Науково-методологічні засади управління у сфері охорони, використання та відтворення тваринного світу: проблеми реалізації та шляхи вдосконалення

В. Шеховцов

doi:10.32837/yuv.v0i3.1935

В. Шеховцов

DOI: https://doi.org/10.32837/yuv.v0i3.1935

Ключові слова: екологічне управління, екологічний менеджмент, охорона тваринного світу, дика фауна, фауністичне право, управління у сфері охорони, використання та відтворення тваринного світу

Анотація

Глобалізація як тенденція сучас-ного цивілізаційного розвитку про-дукує якісно новий рівень взаємовід-носин між людиною та довкіллям. Загострення екологічних проблем, у тому числі перманентна зміна кількісно-якісного стану тварин-ного світу, деструктивний вплив господарської діяльності на сере-довища існування дикої фауни, руйнування природних та природ-но-антропогенних екосистем, вима-гає прийняття ефективних рішень і здійснення кардинальних дій, які забезпечать екологозбалансоване використання тваринного світу з перспективою його збереження для майбутніх поколінь. На думку автора, у вирішенні цього глобаль-ного завдання особлива роль нале-жить екологічному управлінню, яке за умови його належного стану пра-вового забезпечення та визначення основоположних цілей, завдань та засобів реалізації сприятиме побу-дові гармонійного співіснування людини та довкілля. Саме тому статтю присвячено визначенню концептуальних засад екологічного управління крізь призму висвітлен-ня науково-методологічних основ теорії управління, а також з’ясу-ванню сучасних проблем у досліджу-ваній царині. Для сучасного стану реалізації екологічного управління, у тому числі й у фауністичній сфе-рі, є характерною мультисуб’єк-тність, тому у процесі досліджен-ня автор акцентує на необхідності налагодження конструктивного діалогу, симбіозу та скоордино-ваної взаємодії всіх зацікавлених суб’єктів, діяльність яких пов’яза-на з охороною, використанням або відтворенням тваринного світу. Такі відносини повинні базуватися на принципі партнерства та усві-домлення взаємної відповідальності за наслідки своєї діяльності. Поряд із цим ефективна модель екологіч-ного управління передбачає усунен-ня негативних явищ у межах його кожного окремого виду: державно-го (шляхом чіткого розмежування повноважень органів екологічного управління), локального (за допо-могою запровадження інноваційних методик екологічного менеджмен-ту на підприємствах), громадського тощо.

Посилання

1. Менеджмент : навчальний посіб-ник / Г.О. Дорошенко та ін. ; за заг. ред. Г.О. Дорошенко ; М-во освіти і науки України, Харків. ін-т фінансів Укр. держ. ун-ту фін. та міжнар. торгівлі. Харків : ВСВ-Принт, 2015. 298 с.
2. Атаманчук Г.В. Теория государствен-ного управления : курс лекций ; 2-е изд., доп. Москва : Омега-Л, 2004. 584 с.
3. Реймерс Н.Ф. Природопользова-ние : словарь-справочник. Москва : Мысль, 1990. 637 с.
4. Екологічне право : підручник / А.П. Гетьман та ін. ; за ред. А.П. Геть-мана. Харків : Право, 2019. 552 с.
5. Неверов А.В., Мороз Л.Н., Мар-цуль В.Н. Экологический менеджмент : учебное пособие. Минск : БГТУ, 2005. 283 с.
6. Сливка М.М. Взаємодія суб’єк-тів охорони навколишнього природного середовища (адміністративно-правовий аспект) : 12.00.07 – адміністративне право і процес; фінансове право; інфор-маційне право. 2014. 214 с.
7. Тихомиров Ю.А. Управление на основе права. Москва : Формула права, 2007. 485 с.
8. Олефіренко О.В. Екологічний мене-джмент як основа сталого розвитку. Ефективність державного управління. 2013. Вип. 36. С. 82–89.
9. Салавор О.M., Ничик О.В. Організа-ція управління в екологічній діяльності : курс лекцій. Київ : НУХТ, 2012. 71 с.
10. Олефіренко О.В. Концептуальні основи формування екологічного управ-ління в Україні. Актуальні проблеми дер-жавного управління. 2014. No 1. С. 72–80.