Забезпечення кібернетичної безпеки людини: міжнародно-правовий аспект

  • А. Тарасюк
Ключові слова: кібербезпека, інформаційна безпека, кіберпростір, кіберзагрози, кіберсистема, критична інфраструктура, Інтернет речей

Анотація

У статті проаналізовано основні тенденції розвитку кіберпросто-ру, а також визначено пов'язані із цим актуальні проблеми забезпечення кібербезпеки на глобальному та національному рівнях, зокрема у контексті забезпечення безпеки об'єктів критичної інфраструктури, становлення Інтернету речей тощо. За результатами дослідження визначено можливі шляхи вирішення відповідних проблем та підвищення ефективності забезпечення кібербезпеки.

Акцентовано увагу на актуальності для України питань кіберза-хисту цивільних ядерних об'єктів та інших об'єктів критичної інфраструктури. Відсутність конкурентоспроможних вітчизняних рішень на ринку змушує використовувати імпортні аналоги обладнання та програмного забезпечення.

Розроблено систему кібернетичних загроз із зазначенням їх джерел та змісту руйнівної дії.

Обґрунтовано, що швидка інформатизація, масштаби потенційних наслідків злочинів у кіберпросто-рі, недостатня кіберзахищеність об'єктів критичної інфраструктури та ризики, пов'язані з розвитком психологічної Інтернет-залеж-ності, вимагають від національних урядів та міжнародної спільноти серйозної уваги до розвитку систем кібербезпеки на національному та глобальному р івнях. Першочергові кроки у цьому напрямі повинні передбачати розроблення необхідної нормативно-правової бази і підвищення ефективності роботи відповідних інституційних структур з урахуванням зарубіжного досвіду у цій сфері.

На глобальному рівні, зважаючи на те, що не всі кіберата-ки підпадають під дію існуючих міжнародних механізмів протидії кіберзлочинам, для забезпечення кібербезпеки важливим є передбачити зобов'язання держав не вдаватися у кіберпросторі до дій, метою яких є завдання збитків інформаційним системам, процесам і ресурсам іншої держави, критичній інфраструктурі тощо заради здійснення підриву політичної, економічної й соціальної систем, масованої психологічної обробки населення, що здатні дестабілізувати життєдіяльність суспільства й держави.

Посилання

1. Резолюція Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1946 р. A/RES/59(I). URL: https://undocs.org/ru/A/RES/
59(I).
2. Конвенція Ради Європи про захист фізичних осіб при автоматизованій обробці персональних даних від 28 січня 1981 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/994_326.
3. Резолюція Генеральної Асамблеї ООН від 9 грудня 1998 р. А /53/ 144. URL: http://www.un.org/ru/documents/decl_ conv/declarations/defender.shtml.
4. Резолюція 60/45, ухвалена Генеральною Асамблеєю Організації Об'єднаних Націй, «Досягнення у сфері інформатизації й телекомунікацій у контексті міжнародної безпеки». URL: https:// zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_e45.
5. Budapest Convention and related standards. URL: https://www.coe.int/ en/web/cybercrime/the-budapest-convention.
6. Constitution of the international telecommunication union. URL: https:// www.itu.int/council/pd/constitution.html.
7. Directive (EU) 2016/1148 of the European Parliament and of the Council of 6 July 2016 concerning measures for a high common level of security of network and information systems across the Union. URL: https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri = uriserv%3AO J.L_.2016.194.01.0001.01.ENG&toc=OJ%3A L%3A2016%3A194%3ATOC.
8. Ткачук Т.Ю. Інформація з обмеженим доступом на підприємстві: проблеми безпеки та захисту. Право України. 2011. № 3. С. 243-252.
9. Ткачук Т.Ю. Сучасні загрози інформаційній безпеці держави: тео-ретико-правовий аналіз. Підприємництво, господарство і право. 2017. № 10. С. 182-186.
Опубліковано
2020-10-08
Розділ
Статті