Окремі аспекти призначення судової експертизи в цивільному та господарському провадженні
Анотація
У статті зауважено, що для судової експертизи притаманним є наявність певної процесуальної форми, яка характеризується особливою підготовкою матеріалів; процесуально визначеним порядком її призначення та проведення, що здійснюється з дотриманням спеціальних правових вимог, висунутих процесуальним законодавством. Крім того, в контексті проблематики дослідження одним із провідних виділено питання про призначення експертизи, оскільки від правильного його вирішення залежить своєчасність та ефективність використання спеціальних знань у формі експертизи в цивільному та господарському процесі. Аналізування чинного цивільного та господарського процесуального законодавства дозволило зробити висновок, що регламентований законом порядок призначення судової експертизи передбачає вирішення низки ключових питань щодо: підстав призначення експертизи; формування предмета експертизи; визначення кола питань для експерта; вибору експерта; процесуального оформлення призначення експертизи тощо. Встановлено, що призначення судової експертизи є складним процесом, який є результатом реалізації як повноважень суду, так й ініціативи осіб, які беруть участь у справі, тому, визначаючи наявність або відсутність підстав для призначення судової експертизи, суди не мають ігнорувати позицію осіб, які беруть участь у справі. Доведено, що суд, вирішуючи питання про доцільність призначення експертизи в цивільній справі чи під час вирішення господарського спору, повинен враховувати: чи має значення для справи факт, який експерт повинен встановити; чи не можна довести той чи інший факт іншими доказами, зібраними у справі; які реальні можливості тієї чи іншої судової експертизи, що є її предметом. Автор предметом експертизи пропонує визнати обставини, що мають значення для справи та потребують своєчасного встановлення із застосуванням спеціальних знань експерта у відповідній галузі знань. Також зазначено, що під час проведення експертизи експерт працює з конкретною інформацією, що має бути достовірно встановленою на момент проведення дослідження, тобто бути такою, що не викликає сумнівів, забезпечує достовірність висновку експерта, його доказове значення.
Посилання
2. Лопатин В.В., Лопатина Л.Е. Малый толковый словарь русского языка : ок. 35000 слов. Москва : Рус. яз., 1990. 704 с.
3. Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004 р. № 1618-VI (зі змінами та доповненнями). Відомості Верховної Ради України (ВВР). 2004. № 40-41, 42. Ст. 492.
4. Господарський процесуальний кодекс України від 06.11.1991 р. № 1798-ХІІ (зі змінами та доповненнями). Відомості Верховної Ради України (ВВР). 1992. № 6. Ст. 56.
5. Гражданский процесс : учебник / под ред. В.В. Комарова. Харьков : Одиссей, 2001. 704 с.
6. Тихиня В.Г. Теоретические проблемы применения данных криминалистики в гражданском судопроизводстве. Минск : Выш. шк., 1983. 159 с.
7. Орлов Ю.К. Производство экспертизы в уголовном процессе : учеб. пособие. Москва : ВЮЗИ, 1982. 79 с.
8. Івченко А.О. Тлумачний словник української мови. Харків : Фоліо, 2003. 539 с.
9. Воложанин В.П., Кайгородов В.Д., Кац А.К. Гражданский процесс : учеб. для студентов юрид. вузов и фак. Москва : БЕК, 1995. 460 с.
10. Сахнова Т.В. Судебная експертиза. Москва : Городец, 2000. 368 c.
11. Аверьянова Т.В. Судебная экспертиза : курс общ. теории. Москва : Норма, 2006. 480 с.
12. Шляхов А.Р. Судебная экспертиза: организация и проведение. Москва : Юрид. лит., 1979. 168 с.
13. Давтян А.Г Экспертиза в гражданском процессе. Москва : Спарк, 1995. 83 с.
14. Васильєва-Шаламова Ж.В. Процесуальний порядок призначення судової експертизи в цивільному процесі. Судоустрій і судочинство в Україні. 2007. № 4. С. 43-50.