Предмет законодавчого регулювання і його межі в контексті нормативного регулювання цін (тарифів)
Анотація
У статті досліджено предмет законодавчого регулювання і його межі в контексті нормативного регулювання цін (тарифи). Проаналізовано французький досвід конституційного регулювання і практику Конституційної Ради щодо предмета законодавчого регулювання. Висловлені пропозиції щодо вузької інтерпретації права парламенту стосовного визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики шляхом ухвалення окремого закону про такі засади. Припускається, що визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики реалізоване шляхом ухвалення Верховною Радою України спеціального Закону від 1 липня 2010 року № 2411-УІ «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики», інші ж закони, ухвалені Верховною Радою України, охоплюються компетенцією парламенту щодо ухвалення законів (пункт 1 частини 1 статті 85). Зроблено висновок щодо невичерпності предмета законодавчого регулювання статтею 92 Конституції України. Зроблено висновок про те, що Уряд має право здійснювати саме індивідуальне правове регулювання у сфері тарифів, відповідний термін активно використовується в теорії права в контексті теорії правового регулювання або механізму правового регулювання й означає здійснення правозастосуван-ня. Поіменування чотирьох сфер у пункті 3 статті 106 Конституції України (ціни, фінанси, інвестиції і податки) означає єдиний підхід щодо них. Навряд чи логічно вбачати цінову сферу в цьому переліку як якусь особливу, що має особливий статус з погляду її нормативного регулювання, таку, що має базуватися на підзаконній реґламентації, водночас інші сфери мають базуватися на реґламентації законодавчій. Крім того, практика Конституційного Суду України 2004 року спростовує ідею виключно «засад» (принципи, начала) у регулюванні цін і тарифів (рішення Конституційного Суду України від 16 березня 2004 року № 6-рп/2004 (справа про друковані періодичні видання), а також рішення від 15 квітня 2004 року № 10-рп/2004 (справа про визначення мінімальної ціни на цукор).
Посилання
2. Шайо А. Самоограничение власти : краткий курс конституционализма. Москва : Юристъ, 2001. 292 с.
3. Жакке Ж.-П. Конституционное право и политические институты. Москва : Юристъ, 2002. 365 с.
4. Тихомиров Ю.А. Конституция, закон, подзаконный акт. Москва : Юрид. лит., 1994. 136 с.
5. Совгиря О.В. Конституційно-правовий статус Кабінету Міністрів України. Київ : Юрінком-Інтер, 2012. 464 с.
6. Гессен В.М. Основы конституционного права. Москва : РОССПЭН, 2010. 496 с.
7. Сарторі Дж. Порівняльна конституційна інженерія : дослідження структур, мотивів, результатів. Київ : АртЕк, 2001. 211 с.
8. Венеціанська комісія. Висновок щодо проекту Конституції України від 21 травня 1996 р. № СЭЬ-ШР (96) 6 щодо тексту, затве рдженого Конституційною комісією 11 березня 1996 р. Конституція незалежної України. Київ : Українська правнича фундація, 1997. Кн. 2. Ч. 1. С. 245-268.
9. Задихайло Д.Д. Кабінет Міністрів України як суб'єкт економічної системи : конституційно-правові засади. Харків : Юрайт, 2013. 192 с.