Поняття та сутність нормотворчої діяльності центральних органів виконавчої влади

  • Д. Бараненко
Ключові слова: виконавча влада, міністерство, нормативно-правовий акт, нормотворча діяльність, повноваження, правове регулювання, публічне управління, центральний орган виконавчої влади

Анотація

У статті досліджені адміністративно-правові аспекти нормотворчої діяльності центральних органів виконавчої влади. Зазначено, що нормотворча діяльність центральних органів виконавчої влади складає сутність і зміст нормотворчого процесу, який є різновидом пра-вотворчості і полягає в діяльності уповноважених органів зі створення нормативно-правових актів у порядку, суворо регламентованому законодавством. Висловлено думку, що коло суб'єктів правотворчо-сті набагато ширше, ніж суб'єктів нормотворення, що й підтверджує позицію відносно того, що право-творення є більш узагальненим, широким поняттям, ніж нормотво-рення, коло суб'єктів якого обмежується центральними органами виконавчої влади. До характерних ознак актів центральних органів виконавчої влади віднесено такі: це правила поведінки центральних органів виконавчої влади; ця поведінка спрямована на виконання нормативних приписів; виражається в певному правовому документі; видання таких актів здійснюється у процесі публічного управління; вони видаються уповноваженими на те державними органами чи їх посадовими особами; спрямованість їхньої дії може бути як загальною, так і індивідуальною; вони містять норми правової спрямованості; вони спрямовані на досягнення конкретно визначеного результату. Запропоновано класифікацію видів нор-мотворчої діяльності центральних органів виконавчої влади за такими критеріями: залежно від рівня суб'єкта нормотворення; залежно від виду нормативно-правового акта, який створюється (класичний нормотворчий процес та додатково-умовний нормотворчий процес). Визначаються фактори, які зумовлюють необхідність реформування нормотворчої діяльності центральних органів виконавчої влади Україні. Проводиться співвідношення правотворчої та нормотвор-чої діяльності центральних органів виконавчої влади. Виділяються блоки нормотворчого процесу центральних органів виконавчої влади.

Характеризується Концепція адміністративної реформи в Україні як основа реформування нор-мотворчої центральних діяльності органів виконавчої влади в Україні. З'ясовані ознаки та види підзакон-них нормативно-правових актів центральних органів виконавчої влади. Надані пропозиції та рекомендації щодо удосконалення правового регулювання нормотворчої діяльності центральних органів виконавчої влади.

Посилання

1. Юридична енциклопедія : в 6 т. т. 4 : Н - П / НАН України. Ін-т держави і права імені В.М. Корецького ; голова редкол. Ю.С. Шемшученко ; ред-кол.: М.П. Зяблюк, В.П. Горбатенко : «Вид-во Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 2002. 720 с.
2. Сучасна правова енциклопедія / О.В. Зайчук. Київ : Юринком Інтер, 2015. 408 с.
3. Расюк А.О. Відомча нормотворча діяльність в Україні та шляхи її модернізації. Наука і правоохорона. 2019. № 1. С. 140-147.
4. Чабур С. Поняття, роль та методи лобізму у правотворчому процесі. Evropsky politicky a pravni diskurz. 2018. Vol. 5, Iss. 1. С. 111-116.
5. Тарахонич Т.І. Громадська думка: поняття, особливості та місце в пра-вотворчому процесі. Правова держава. 2020. Вип. 3. С. 62-71.
6. Наджафгулиев Р.И. Теоретические и практические аспекты правотворческой деятельности парламента в обеспечении прав и свобод беженцев и вынужденных переселенцев на примере Азербайджанской Республики. Правовий часопис Донбасу. 2020. № 3. С. 38-46.
7. Шапран Ю.В. Удосконалення механізмів захисту прав людини крізь призму сучасної правотворчої політики в Україні. Альманах права. 2020. Вип. 11. С. 265-269.
8. Жидецька В.В. Стадії нормотворчого провадження міністерств в Україні. Держава і право. Серія : Юридичні науки. 2016. Вип. 74. С. 49-58.
9. Левченко М.В. Контроль та нагляд за правотворчістю суб'єктів владних повноважень: постановка проблеми. Бюлетень Мін'юсту України. 2019. № 12. С. 48-52.
10. Чаплюк О.І. Співвідношення суб'єктів національної та міжнародної правотворчості: методологічні аспекти. Часопис Київського університету права. 2015. № 2. С. 36-39.
11. Чабур С.В. Види правотворчості за суб'єктним критерієм. Правова держава. 2017. № 25. С. 32-38.
12. Ващенко А.М. Правотворча діяльність органів і посадових осіб держави та місцевого самоврядування: проблеми і перспективи наукового пізнання. Альманах права. 2017. Вип. 8. С. 134-138.
13. Про заходи щодо вдосконалення нормотворчої діяльності органів виконавчої влади : Указ Президента України від 9 лютого 1999 р. № 145/99. URL : http://www.zakon4.rada.gov.ua.
14. Рябченко Т.О. Форми безпосередньої участі громадян у правотворчості. Правові горизонти. 2016. № 1. С. 7-15.
15. Лепех Ю. Питання про співвідношення понять «правотворчість» та «нормотворчість». Вісник Національного університету «Львівська політехніка».
Юридичні науки. 2016. № 855. С. 225-231.
16. Ничка Ю. Підзаконна правотвор-чість: загальнотеоретична характеристика. Вісник Львівського університету. Серія юридична. 2015. Вип. 61. С. 45-49.
Опубліковано
2021-02-16
Розділ
Статті