ДИРЕКТИВИ ЯК ДЖЕРЕЛО КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРАВА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

Анотація

У статті досліджено одне з основних джерел кримінального процесуального права ЄС - дирек­тиви Європейського Парламенту та Ради ЄС. Зазначені різні нау­кові підходи до класифікації дже­рел права ЄС, однак найбільш при­йнятним вважаємо поділ джерел права ЄС на первинні та вторинні.

У статті проаналізовані ознаки директив як джерела кримінального процесуального права ЄС. Однією з основних ознак директив є закрі­плення у них загального результату, якого необхідно досягнути із надан­ням можливості державам-членам самостійно вибирати шляхи та способи досягнення цього резуль­тату. Окрім цього, до інших ознак директиви належить конкретний часовий ліміт для імплементації її норм, а також настання різних пра­вових наслідків у разі невиконання державою-членом цього обов'язку. До останніх слід віднести пряме застосування норм директиви після закінчення терміну, призначеного для її імплементації, та можли­вість особи посилатися на норми директиви у національних судах.

Щодо імплементації норм дирек­тиви у національне законодавство, то держави також вільні у виборі способів та методів. Це може відбу­ватися шляхом прийняття спеці­альних законів про імплементацію директиви, впровадженням нових статей у національні КПК, впро­вадженням нових статей у націо­нальне законодавство, що регулює питання співробітництва у кримі­нальних справах.

У статті перелічені всі чинні натепер директиви у сфері кри­мінального процесу. Більшість з цих директив стосуються право¬вої регламентації процесуальних прав учасників кримінального про¬вадження (зокрема, права на пере¬клад, права на інформацію, права на правову допомогу та інші), а також запровадження інструментів між¬народного співробітництва (напри¬клад, Європейського ордеру на про¬ведення розслідування). На основі проведеного аналізу ознак дирек¬тиви запропоновано власну дефіні¬цію директиви як джерела кримі¬нального процесуального права ЄС.