ВИРІШЕННЯ ПРАВОВИХ СПОРІВ ІЗ ПІДСТАВ ПОРУШЕННЯ ПРАВИЛ ПРЕДМЕТНОЇ ЧИ СУБ’ЄКТНОЇ ЮРИСДИКЦІЇ

В. Коротун

doi:10.32837/yuv.v0i2.2146

В. Коротун Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду

DOI: https://doi.org/10.32837/yuv.v0i2.2146

Ключові слова: юрисдикція, касаційне провадження, розмежування, предметна та суб’єктна юрисдикція

Анотація

У статті аналізуються витоки проблеми розмежування судової юрисдикції на сучасному етапі правозастосовної діяльності Верховного Суду. Обґрунтовується теза, що у сучасних умовах проблема розмежування судової юрисдикції об'єктивно виникає у разі функціонування, щонайменше, двох підсистем судів певної юрисдикції. Робиться порівняльний аналіз окремих аспектів нормативного регулювання розгляду справ про судову юрисдикцію Великою Палатою Верховного Суду і Судом зі спорів про юрисдикцію (Tribunal des conflits) у Франції. Зазначається, що головна відмінність вирішення спорів про судову юрисдикцію у Франції полягає в економії часу і ресурсів учасників судового процесу, судової системи держави. Так, Суд зі спорів про юрисдикцію у Франції розглядає повторно справу (а не відсилає її до суду першої інстанції) лише у разі, коли адміністративний суд і суд загальної юрисдикції остаточно (рішення не підлягають оскарженню) прийняли рішення, які суперечать один одному, між тими самими сторонами, щодо одного й того самого предмета спору. На думку автора, у разі виникнення спору про судову юрисдикцію, коли суди різних юрисдикцій остаточно прийняли рішення, які суперечать один одному, між тими самими сторонами, щодо одного й того самого предмета спору, розгляд справи по суті спору мав би значно кращі наслідки для формування єдиної правозастосовної практики у судах України.

Наведений у ЦПК, ГПК, КАС України перелік випадків, коли справа не підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції, скоріше засвідчує про спробу законодавця запобігти фор

муванню негативної практики зловживання процесуальними правами учасниками судового процесу. З іншого боку, цей перелік спірний, оскільки учасник судового процесу, який не заявляв, не обґрунтував порушення судом правил предметної чи суб'єктної юрисдикції, міг помилятись і така помилка не має бути на заваді вирішення правового спору про судову юрисдикцію.

Біографія автора

В. Коротун, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду

кандидат юридичних наук,суддя

Посилання

1. Гражданский процессуальный кодекс Франции / Предисловие В.Н. Захватаев; пер. с франц., прилож. 1-4 В.Н. Захва¬таев. Киев : Алерта, 2018. 960 с.
2. Червинська М.Є. Касація в цивіль¬ному процесі: становлення і перспективи розвитку. Часопис цивільного і криміналь¬ного судочинства. № 5 (26). С. 71-75.
3. Штефан М.Й. Цивільний процес : підручник для студентів юридичних спе¬ціальностей вищих закладів освіти. Київ : Ін Юре, 1997. 608 с.
4. Юридична енциклопедія: в 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко та ін. Київ : Українська енциклопедія, 1998. Т. 4 : Н-П. 2002. 720 с.
5. Бичкова С.С. Цивільний процесу¬альний статус осіб, які беруть участь у справах позовного провадження : моно¬графія. Київ : Атіка, 2011. 420 с.
6. Комаров В.В. Новелізація цивіль¬ного процесуального законодавства. Віс¬ник академії правових наук. 2003. 220 с.
7. Цивільний кодекс Української РСР: затверджено Верховною Радою УРСР 18.07.1963 р. Відомості Верховної Ради УРСР. 1963. № 30. Ст. 464.
8. Курс цивільного процесу : підруч¬ник / В.В. Комаров, В.А. Бігун, В.В. Баран- кова та ін. ; за ред. В.В. Комарова. Хар¬ків : Право, 2011. 1352 с.
9. Князєв В. Про критерії розмеж¬ування судової юрисдикції розповів суддя ВС. Закон і Бізнес. 21.04.2020. URL: https://zib. com.ua/142344.
10. Цивільний процесуальний кодекс України : Закон України від 18.03. 2004 р. № 1618-IV. Відомості Верховної Ради України. 2004. № 40-42. Ст. 492.
11. Про внесення змін до деяких зако¬нодавчих актів України щодо підстав передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду та щодо строків повернення справи : Закон України від 02.10. 2019 р. № 142-ІХ. Відомості Вер¬ховної Ради України. 2019. № 45. Ст. 291.