НАБЛИЖЕННЯ ПОНЯТЬ ЕКОЛОГО-ПРАВОВОГО ЛІМІТУВАННЯ СКИДАННЯ РЕЧОВИН ЗАКОНОДАВСТВА ЄС ТА УКРАЇНИ

Анотація

У статті досліджено еколо- го-правовий під-інститут регулю­вання скидання забруднювальних речовин (РСЗР) у поверхневі води європейського екологічного законо­давства і здійснено його порівняння з подібним під-інститутом у зако­нодавстві України. Наголошено, що цей елемент інституційної струк­тури водного законодавства є най­більш дієвим щодо впливу на якість вод. Визначено, що законодавче ядро РСЗР утворюється вимогами до обмеження скидання (емісії) у воду речовин, зокрема, із точко­вих джерел скиду, тобто до лімі- таційного регулювання. Виявлено співвідношення поняттєво-кате­горіальних апаратів РСЗР у дже­релах екологічного законодавства

ЄС та України. Запропоновано прі­оритетні кроки наближення укра­їнських еколого-правових понять до європейських та надано зміни деяких термінологічно некорек­тних перекладів. Для цього в обох законодавствах визначено дже­рела загальних та спеціальних вимог (норм), релевантних РСЗР. Виявлено, що у законодавстві ЄС до загальних стосовно РСЗР нале­жать чотири директиви та один регламент, а до спеціальних - чотири директиви. В українському законодавстві загальними стосовно РСЗР слід вважати два закони та шість підзаконних актів, а спеці­альними - шість законів. Розгля­нуто поняттєвий апарат, який стосується лише загальних вимог директив ЄС та законів України, утворюється як нормами-дефіні- ціями, так і поняттями з окремих статей. Використано методику порівняльного дослідження, яка ґрунтується на системному ана­лізі поширення забруднювального впливу за структурою ланцюга дії емітованих речовин на склад та властивості поверхневої води. Ланцюг забруднювального впливу складається із 9 ситуаційних структурних елементів (ланок). Визначено, що найбільш важливими поняттями, які відсутні у Вод­ному кодексі України і підлягають рецепції задля наближення, є: «прі­оритетна речовина», «специфічна речовина», «комбінований підхід», «найкраща доступна техніка», «зона змішування» та «стандарт якості довкілля». Стверджується, що зона змішування у масиві води, безпосередньо прилегла до скиду забруднювальної речовини, де здійс­нюється найбільш значна зміна її концентрації, є об'єктом правовід­носин у сфері забезпечення еколо­гічної безпеки водокористування.