ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВІДСТУПЛЕННЯ ПРАВА ВИМОГИ ДО МАЙНОВОГО ПОРУЧИТЕЛЯ

Анотація

У праці досліджується питання про можливості відступлення права вимоги до майнового пору­чителя. Метою праці є спроба довести, що такі права вимоги не можуть виступати об'єктами цивільних правовідносин, а наявна можливість відчуження таких прав виключно за умови їх тран­сформації у звичайне право вимоги, передумовою чого є порушення боржником основного зобов'язання та конкретизація обсягу забезпе­чувальної вимоги.

З'ясовано, що майновий поручи­тель може бути суб'єктом застав­них (іпотечних) правовідносин, і на нього поширюються загальні норми щодо відступлення прав вимоги до нього.

Враховано, що цесія права вимоги є доволі поширеним право­чином, який опосередковує оборот майнових прав, а обмеження сто­совно відступлення права вимоги встановлюються законом або основним договором, з якого випли­ває відповідне майнове право.

Аналіз чинного законодав­ства України свідчить про те, що цивільне право розмежовує пра- вочини, предметом яких є відсту- плення права вимоги, а саме дого­вори з відступлення права вимоги (договори цесії) та договори фак­торингу. Зазначені правочини не є

аналогічними та різняться за пев­ними критеріями: за предметом договорів, за формою вчинення договорів, за суб'єктним складом правочинів, за метою їх укладення.

Відмінність вказаних правочи­нів за суб'єктним складом полягає в тому, що за договором відсту- плення права вимоги учасниками цесії можуть бути будь-яка фізична або юридична особа.

Для подальшого забезпечення балансу інтересів учасників заставних правовідносин, забезпе­чення юридичної рівності сторін та розвитку кредитування необ­хідно спростити доступ до мож­ливості придбання права вимоги не тільки за номінальною вартістю, а й реальною, що дасть додаткові механізми захисту прав майнового поручителя та третіх осіб та збільшення у кредиторів кількості потенційних покупців прав вимоги, що дозволить ефективно реалі­зувати вказані майнові права, а тому видається за доцільне давати можливість укладати договори про відступлення прав вимоги не тільки за номінальною її вартістю, а й фактичною, з огляду на наявні фактичні відносини, що склада­ються між суб'єктами заставних правовідносин, одним з яких є май­новий поручитель.