ҐЕНЕЗА КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВОЇ ОХОРОНИ ЗЕМЕЛЬНИХ ВІДНОСИН В УКРАЇНІ

Б. Семенишина-Фіголь

doi:10.32837/yuv.v0i2.2178

Б. Семенишина-Фіголь Донецький юридичний інститут Міністерства внутрішніх справ України

DOI: https://doi.org/10.32837/yuv.v0i2.2178

Ключові слова: земля, ґенеза, законодавство, криміналізація, суспільна небезпека, кримінальне правопорушення

Анотація

У статті проаналізовано гене¬зис національного законодавства щодо охорони земель та досліджено шлях криміналізації правопорушень у сфері земельних відносин залежно від факторів суспільного розвитку з моменту виникнення права влас¬ності на землю. Здійснено порів¬няльний аналіз законодавства часів радянської влади та сучасної Укра¬їни. Зважаючи на доктринальні розробки, виявлено закономірності розвитку кримінального законо¬давства у сфері земельних відно¬син під впливом законодавства різних історичних періодів, окрес¬лено теоретичне значення такого розвитку для подальшого вдоско¬налення кримінально-правової охо¬рони земельних відносин в Україні та визначено критерії періодиза¬ції кримінально-правових норм, які встановлюють відповідальність за порушення у сфері земельних відно¬син.
Проведено класифікацію кримі¬нальних правопорушень, пов'язаних із незаконним заволодінням зем¬лею, відповідно до предмета пося¬гання поділено на три групи: ті, які порушують право фактичного користування без одержання офі¬ційного статусу власника земельної ділянки. До таких правопорушень належать: а) самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво (ст. 197-1 КК України) та самоправство (ст. 356 КК України). Особливістю таких кримінальних правопорушень є те, що об'єктом посягання є безпосе¬редньо земельна ділянка, а не права на неї; б) ті, метою яких є неза¬конне набуття юридичних прав на землю. До цієї групи ми відносимо шахрайство (ст. 190 КК України), зловживання владою або службовим становищем (ст. 364 КК України), зловживання повноваженнями осо¬

бами, які надають публічні послуги (ст. 365-2 КК України), підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання під¬роблених документів (ст. 358 КК України), службове підроблення (ст. 366 КК України) як супутні злочини. Особливістю цієї групи кримінальних проваджень є те, що під час їх вчинення здійснюється протиправний перехід юридичних прав на земельну ділянку; в) кримі¬нальні правопорушення екологічної спрямованості, метою яких є неза¬конне заволодіння землею. До цієї групи належить незаконне заволо- діння ґрунтовим покривом (поверх¬невим шаром) земель (ст. 239-1 КК України) та незаконне заволодіння землями водного фонду в особливо великих розмірах (ст. 239-2 КК України). Характерним для цієї групи є вчинення дій, спрямованих на заволодіння ґрунтовим покривом чи водним фондом без спеціалізова¬ного дозволу. Об'єктом посягання є ґрунтовий покрив.

Біографія автора

Б. Семенишина-Фіголь, Донецький юридичний інститут Міністерства внутрішніх справ України

здобувач

Посилання

1. Конституція України : Закон від 28 черв. 1996 р. № 254к/96-ВР. / Верховна Рада України. URL: http://zakon2.rada. gov.ua/laws/show/-254%D0%BA/96- %D0%B2%D1%80.
2. Про внесення змін до деяких зако¬нодавчих актів України щодо поси¬лення відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки : Закон від 11.01.2007 р. № 578-V. / Верховна Рада України. URL: http://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/578-16.
3. Шемшученко Ю.С. Правовые про¬блемы экологии : монография. Киев : Нау¬кова думка. 1989. 232 с.
4. Мурадьян Э.М. Истина как про¬блема судебного права. Москва. 2004. 312 с.
5. Повість врем’яних літ: Літопис (За Іпатським списком). / Пер. з дав¬ньоруської, комент В.В. Яременка. Київ. 1990. 558 с.
6. Юшков С.В., Усенко І.Б., Бон¬дар Т.І. К вопросу о дофеодальном («вар¬варском») государстве. Академічна юри¬дична думка. Київ. 1998. 503 с.
7. Історія держави і права України. У 2-х томах : підручник для студентів юридичних спеціальностей ВНЗ / наук. ред. В.Я. Тацій, А.Й. Рогожин, В.Д. Гон¬чаренко. Київ, 2003. Т. 1. 653 с.
8. Российское законодательство
X-XX веков: в 9 т. Москва : Юрид. лит., 1984. Т. 1: Законодательство Древней Руси. 1984 . 432 с.
9. Епифанов П.П, Тихомиров М.Н. Соборное уложение 1649 года. Москва : Изд-во Моск. ун-та, 1961. 431 с.
10. Фойницкий И.Я. Курс уголовного права. Часть Особенная: Посягатель¬ства личные и имущественные / под ред. А.А. Жижиленко. 7-е изд. Санкт-Петер¬бург, 1977. 446 с.
11. Татаров О.Ю. Розвиток інсти¬туту кримінальної відповідальності за злочини у сфері земельних відносин. Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). 2007. № 17. С. 118-128.
12. Мовчан Р.О. Регламентація від¬повідальності за злочини у сфері земель¬них відносин Уложенням про покарання кримінальні і виправні. Право і суспіль¬ство. № 6. Ч. 3. 2015. С. 157-164.
13. Кулініч П. Право постійного зем¬лекористування: для кого воно постійне. Юридичний журнал. 2005. № 5. С. 211-215.
14. Кримінальний кодекс Української РСР : Закон Української Радянської Соціалістичної Республіки від 28 грудня 1960 року. / Верховна Рада України. URL: https: / / zakon.rada.gov.ua/laws/ show/2000-05.
15. Шульга А.М. Історія розвитку кримінально-правової охорони земельних ресурсів в Україні. Вісник Кримінологічної асоціації України. 2014. № 7. С. 88-100.
16. Кримінальний кодекс України : Закон України від 5 квіт. 2001 р. № 2341-III / Верховна Рада України. URL: http:// zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14.
17. Дякін Я. Класифікація злочи¬нів у сфері земельних відносин. Підпри¬ємництво, господарство і право. 2010. № 2. С. 148-151.