ЗБЕРЕЖЕННЯ НОТАРІУСОМ ПРОФЕСІЙНОЇ НОТАРІАЛЬНОЇ ТАЄМНИЦІ

Анотація

Є чимало професій, з представ-
никами яких людина може не зітк-
нутися протягом усього життя.
А є такі професії, без яких жодне
суспільство не може існувати.
Це – лікарі, вчителі, нотаріуси.
Зважаючи на значний попит на
нотаріальні послуги, можемо кон-
статувати, що більшість грома-
дян протягом життя обов’язково
користується послугами нотаріу-
сів, навіть неодноразово.
Визначено, що нотаріальна
таємниця – сукупність відомо-
стей, отриманих під час вчинення
нотаріальної дії або звернення до
нотаріуса заінтересованої, від-
повідної особи, в тому числі про
особу, її майно, особисті майнові та
немайнові права та обов’язки і т.д.
Законом передбачено, що нотаріус
не має права виступати як свідок
стосовно відомостей, які станов-
лять нотаріальну таємницю та
стали відомі нотаріусу у зв’язку
із вчиненням нотаріальних дій,
окрім випадків, коли цього вимага-
ють особи, за дорученням яких або
щодо яких вчинялися нотаріальні
дії. Нотаріус повинен зберігати
таємницю навіть у тих випадках,
коли його діяльність обмежується
наданням правової допомоги чи
ознайомленням з документами і
нотаріальна дія або дія, яка при-
рівнюється до нотаріальної, нота-
ріусом не вчинялася.
Зазначено, що наведене законо-
давче визначення поняття нота-
ріальної таємниці нині не про-
сто не дає належного правового
обґрунтування визначення обсягу
та меж тієї інформації, що не має
розголошуватися нотаріальними
органами, а навпаки,
потребує
ретельного наукового дослідження,
роз’яснення, тлумачення та уточ-
нення, особливо з огляду на те, що
зазначена конкретна інформація
може бути предметом судового
слухання під час розгляду тієї чи
іншої цивільної справи, і в кожному
конкретному випадку необхідно
буде визначатися із можливістю
або, навпаки, неможливістю нота-
ріуса свідчити про такі обставини.
Підкреслено, що нотаріальний
процес характеризується низкою
принципів, які забезпечують вико-
нання завдань нотаріату, являють
собою найбільш загальні правові
вимоги до вчинення нотаріальної
діяльності, відбивають правовий
характер нотаріального прова-
дження та обов’язково знаходять
своє закріплення у відповідних нор-
мах права. Одним із принципів, що
найбільшою мірою відображають
специфічну сутність нотаріальної
діяльності, є принцип дотримання
нотаріальної таємниці, адже, наі вирішують цивільні справи від-
крито і гласно, нотаріуси й поса-
дові особи, що вчиняють нота-
ріальні дії, зобов’язані зберігати
таємницю їх вчинення або навіть
факту звернення до нотаріальних
органів.
У статті обґрунтовано, що
публічно-правовий характер нота-
ріальної діяльності зумовлений її
офіційним змістом і наділенням
нотаріусів повноваженнями держа-
вою, а зазначене, як і процесуальний
характер нотаріальної діяльності,
виключає існування нотаріальної
таємниці як таємниці фахівця.
Передусім нотаріус – особа, що
уповноважена державою на вчи-
нення нотаріальної діяльності,
незалежно від форми її здійснення
(державної чи приватної) вона є
однаковою за своєю сутністю, адже
документи, оформлені державними
і приватними нотаріусами, мають
однакову юридичну силу.