ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЮРИДИЧНИХ ОСІБ ЗА КРИМІНАЛЬНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ – «ІНСТИТУТ-АРХІПЕЛАГ»

Д. Скоромний

doi:10.32837/yuv.v0i3.2190

Д. Скоромний Одеський державний університет внутрішніх справ

DOI: https://doi.org/10.32837/yuv.v0i3.2190

Ключові слова: відповідальність,, автономне розумін- ня, кримінальне правопорушення, соціально-топологічні розмірності.

Анотація

Статтю присвячено дослі-
дженню особливостей взаємодії
основних соціально-топологічних
розмірностей (фреймів, потоків
та мереж) у рамках проблематики
відповідальності юридичних осіб
за кримінальні правопорушення як
комплексного утворення «інсти-
туту-архіпелагу». У дослідженні
обґрунтовується точка зору, від-
повідно до якої кожна із зазначе-
них позиціонувань формує власнуправову реальність. Їх не слід розу- міти як окремі та, можливо, непов- ноцінні варіанти
інтерпретації єдиної об’єктивної правової дійс- ності. Вони радше являються про- дуктами
різноманітних метод-збі- рок, що, згущаючи барви дійсного, конструюють власну об’єктив- ність. Це
самостійні конструкти реальності, що не стільки доповню- ють одне одного, створюючи голо- графічне
зображення об’єктивного, скільки співіснують пліч-о-пліч в рамках згадуваного інституту. Це збірка
різноманітних (гетеро- генних) правових реалій, що в еко- логічному плані взаємодіють між собою,
створюючи спільне для них ядро мережевих відносин.
У статті також наведено думку, згідно з якою ядром опи- суваного інституту-архіпелагу є автономне
розуміння «криміналь- ного правопорушення». Воно визна- чає основну модальність відносин, що
формуються навколо питання відповідальності юридичних осіб за суспільно-небезпечні діяння та їх
запобігання і при цьому не зале- жать від конкретної моделі відпо- відальності (кримінальної,
квазі- кримінальної чи некримінальної), що запроваджена локальним зако- нодавством.
Окрім того, стаття висвітлює характер взаємин семіотичного ядра збірки із трьома основними
соціально-топологічними вимірами правової взаємодії. З одного боку, назване ядро відносин з
необхідні- стю перебуває всередині мереже- вої розмірності, воно включене в спільну павутину
правовідносин, що виникає навколо питань відпо- відальності юридичних осіб за кри- мінальні
правопорушення. З іншого боку, таке семіотичне ядро може знаходитись поза фреймовими чи плинними
правовими вимірами, збе- рігаючи при цьому визначальний вплив на спіль их
інсти-
тут-архіпелаг.

Біографія автора

Д. Скоромний, Одеський державний університет внутрішніх справ

кандидат юридичних наук,
докторант кафедри кримінального права та кримінології

Посилання

1. Руденко Н. Больше, чем один, –
меньше, чем два: понятие и методология
артикуляции множества в акторно-се-
тевой теории. Логос. 2018. Т. 28. № 5.
С. 113–136.
2. Ло Дж. После метода: беспорядок
и социальная наука / пер. с англ. С. Гав-
риленко, А. Писарева, П. Хановой ; науч.
ред. перевода С. Гавриленко. Москва :
Изд-во Института Гайдара, 2015. 352 с.
3. Мол А. Множественное тело / пер.
с англ. И. Напреенко. Социология власти.
2015. № 1. C. 232–247.
4. Ло Дж. Объекты и пространства /
пер. с англ. В. Вахштайн. Социологиче-
ское обозрение. 2006. Т. 5. № 1. С. 30–42.
5. Ерофеева М. Акторно-сетевая тео-
рия: объектно-ориентированная социо-
логия без объектов? Логос. 2017. Т. 27.
№ 3. С. 83–112.
6. Латур Б. Об акторно-сетевой тео-
рии. Некоторые разъяснения, дополнен-
ные еще большими усложнениями / пер.
с англ. А. Писарева. Логос. 2017. Т. 27.
№ 1. С. 173–200.
7. Вахштайн В. Джон Ло: социоло-
гия между семиотикой и топологией.
Социологическое обозрение. 2006. Т. 5.
№ 1. С. 24–29.
8. Деланда М. Новая онтология для
социальных наук. Логос. 2017. Т. 27.
№ 3. С. 35–56.
9. Красавин И. Гетерархия множе-
ства. Логос. 2017. Т. 27. № 3. С. 173–198.
10. Хилюк С.В. «Злочин і кара» у Кон-
венції про захист прав людини і основопо-
ложних свобод. Часопис Акад. адвокатури
України. 2015. Т. 8. № 4 (29). С. 108–125.
11. Рабінович П.М. Фундаментальні
поняття кримінального права: інтер-
претація Страсбурзького суду. Юри-
дична Україна. 2011. № 11. С. 4–7. URL:
http://pravoznavec.com.ua/period/
article/14514/%CF
12. Кретова І.Ю. Концепція автоном-
ного тлумачення у практиці Європей-
ського суду з прав людини. Право і сус-
пільство. 2015. № 4 (3). С. 25–30.
13. Letsas G. The truth in autonomous
concept: huw to interpret ECHR. European
Journal of International Law. 2004. Vol. 15.
№ 2. P. 279–305.
14. Астахов С.С. Критическая рецеп-
ция акторно-сетевой теории: от макиа-
веллизма к проблеме Иного. Философ-
ская мысль. 2016. № 10. С. 1–15. URL:
https://nbpublish.com/library_read_article.
php?id=20563
15. Вахштайн В. Пересборка города:
между языком и пространством. Социо-
логия власти. 2014. № 2. С. 9–38.