СПРАВЕДЛИВІСТЬ У ПРАВІ
НА ПЕРЕТИНІ ПРАВОТВОРЧОСТІ І ПРАВОЗАСТОСУВАННЯ
Анотація
Статтю присвячено аналізу
взаємодії правотворчості та про-
цесу правозастосування за забез-
печення принципу справедливості.
Авторська дослідницька гіпотеза
ґрунтується на тому, що роль і
місце принципу справедливості як
органічного регулятора суспіль-
них відносин визначається якістю
його законодавчого закріплення,
а також ступенем реалізації на
практиці.
У статті розкрито причини
актуалізації принципу справедливості в рамках правотворчої
та правозастосовної діяльності в
сучасних умовах. Проаналізовано
проблему формулювання принципу
справедливості в діючому вітчиз-
няному законодавстві, обґрунто-
вано необхідність його норматив-
ного закріплення та визначення
основних змістовних характерис-
тик. Проаналізовано втілення
принципу справедливості в цін-
нісно-нормативній системі права
та важливість його легітимації,
що забезпечить дієвість, ефек-
тивність нормативно-правового
регулювання суспільних відносин.
Визначено, що принцип справед-
ливості є свого роду складовою
частиною принципу верховенства
права, який визнається і діє у пра-
вовій системі України, зокрема в
законах, що мають бути пронизані
ідеями справедливості, свободи та
формальної рівності.
У статті наведено додаткові
аргументи щодо характеристики
справедливості як реального та
дієвого інструменту у сфері реалі-
зації права. Несправедлива норма
права не завжди та необов’яз-
ково має наслідком несправедли-
вий результат правозастосування.
Суди можуть використовувати
справедливість замість та всупе-
реч закону, що свідчить про пере-
вагу над формальним розумінням
права. Досліджено два юридичні
конструкти – застосування прин-
ципу справедливості замість
закону (praeter legem) і всупереч
закону (adversus legem). Розкрито
зміст справедливості через катего-
рії неупередженості, безсторонно-
сті, недискримінаційного підходу.
Особливої значущості принцип
справедливості набуває під час
здійснення дискреційних повнова-
жень та задля подолання прогалин
у праві. Автори доходять висновку,
що «дефіцит» справедливості у
правозастосуванні спонукає до від-
повідних корекцій законодавства, а
її «брак» у законі має компенсува-
тися правозастосуванням.
Посилання
вове дослідження принципів справед-
ливості та відповідальності як основи
правозастосовної діяльності. Актуальні
проблеми вдосконалення чинного законо-
давства України. 2013. Вип. 31. С. 12–21.
2. Мутасова М.А. Проблема законода-
тельного закрепления принципа справед-
ливости. Social and economic phenomena
and processes. 2015. Т. 10, № 7. С. 172–183.
3. Горобец К.В. Аксиосфера права:
философский и юридический дискурс:
моногр. Одесса : Феникс, 2013. 218 с.
4. Конституція України. Відомості
Верховної Ради України (ВВР). 1996.
№ 30. С. 141.
5. Цивільний процесуальний кодекс
України. Відомості Верховної Ради
України (ВВР). 2004. № 40-41, 42. С. 492.
6. Кримінальний процесуальний кодекс
України. Відомості Верховної Ради
України (ВВР). 2013. № 9-10, № 11-12,
№ 13. С. 88.
7. Общетеоретическая юриспруден-
ция. Учебный курс : учеб. / под ред.
Ю. Н. Оборотова. Одесса : Феникс, 2011.
436 c.
8. Мірило верховенства права (пра-
вовладдя) національного рівня: практика
України / за заг. ред. М. Козюбри. Центр
дослідження проблем верховенства права
та його втілення в національну практику
України Національного університету «Киє-
во-Могилянська академія». Київ, 2020. 144 с.
9. Постанова Касаційного цивільного
суду Верховного Суду від 25.03.2019 у справі
№ 607/4316/17-ц. URL: https://
reyestr.court.gov.ua/Review/80751552
10. Рішення Конституційного Суду
України від 30 січня 2003 року
№ 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003. URL:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/
v003p710-03#Text
11. Рішення Конституційного Суду
України від 2 листопада 2004 року
№ 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004.
URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/
show/v015p710-04#Text.
12. Рішення Конституційного Суду
України від 22 вересня 2005 року
№ 5-рп/2005 у справі № 1-17/2005. URL:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/
v005p710-05#Text
13. Постанова Касаційного адміністра-
тивного суду Верховного Суду від 30 липня
2020 року у справі № 826/10085/16. URL:
https://reyestr.court.gov.ua/Review/
90674285.
14. Семеній О. Ознаки адміністра-
тивного розсуду в діяльності суб’єк-
тів публічної адміністрації. Підпри-
ємництво, господарство і право. 2017.
№ 6. С. 136–139.
15. Бааджи Н.А. Гарантії законності
застосування адміністративного роз-
суду в діяльності органів публічної адмі-
ністрації. Південноукраїнський правни-
чий часопис. 2016. № 1. С. 140–143.
16. Бєлкін Л.М. Належний адміні-
стративний процес як чинник ефектив-
ного забезпечення законності у держав-
ному управлінні. Державне управління:
удосконалення та розвиток. 2013. № 5.
URL: file:///D:/%D0%9C%D0%BE%D0
%B8%20%D0%B4%D0%BE%D0%B
A%D1%83%D0%BC%D0%B5%D0%
BD%D1%82%D1%8B/Downloads/
Duur_2013_5_7.pdf
17. Грінь А. А. Дискреційні повнова-
ження органів виконавчої влади України
та їх реалізація : дис. … канд. юрид. наук
(доктора філософії). Київ, 2019. 246 с.
18. Яковенко М. Справедливість як еле-
мент права. Вісник Національного універси-
тету «Львівська політехніка». Серія: Юри-
дичні науки. 2019. Вип. 22. С. 123–129.
19. Рене Давид. Основные правовые
системы современности. Перевод с фран-
цузского доктора юридических наук про-
фессора В.А. Туманова. Москва : Прогресс,
1988. 279 с.20. Рішення Господарського суду
Харківської області від 25.03.2021 у
справі № 922/4304/20. URL: https://
reyestr.court.gov.ua/Review/96040305.
21. Постанова Касаційного цивільного
суду Верховного Суду від 16 січня 2019 року
у справі №521/17654/15‑ц. URL: https://
reyestr.court.gov.ua/Review/81020254
22. Олійник О.С. Ієрархія принципів
кримінального права України. Правова
позиція. № 3 (24). 2019. С. 7–13.
23. Кучинська О.А. Зміст принципу
справедливості у кримінальному судо-
чинстві України. Часопис Національного
університету «Острозька академія».
Серія: Право. 2011. № 1(3). С. 1–12.
