ТЕОРЕТИЧНІ ІНТЕРПРЕТАЦІЇ ПОНЯТТЯ ТА КОНКРЕТИЗАЦІЯ ЗМІСТУ АЛЬТЕРНАТИВНОГО ВРЕГУЛЮВАННЯ ПУБЛІЧНО-ПРАВОВОГО СПОРУ

  • О. Степаненко Навчально-наукового інституту публічного управління та державної служби Київського національного університету імені Тараса Шевченка, голова правління Інституту альтернативних рішень
Ключові слова: альтернативне врегулювання спорів, альтернативні підходи з урегулювання спорів, медіація, публічно-правові спори, АВС публічно-правових спорів

Анотація

 

 Фінансове навантаження на державний бюджет, втрата довіри до здатності захистити права через суд, відсутність достатньої інформації про інші, окрім суду, безпечні можливі варіанти вирішення розбіжностей (спорів) – усе це посилює роздратування у суспільстві при самій лише думці про судовий процес. Зосередженість на спробі довести неправоту іншої сторони спору не дає можливості сфокусуватись на пошуку варіантів вирішення і врегулювання проблемної ситуації. Застосування альтернативних підходів дало б змогу зменшити рівень напруження у відносинах між сторонами щодо наявних спорів та змістити фокус уваги на подальшу взаємодію і співпрацю у вирішенні спору. І хоча для деяких видів спорів судовий розгляд може залишитись єдиним способом врегулювання, але для багатьох претензій судовий розгляд, де сторони змагаються і встановлюють, хтовинен, а хто переможець, з часом може трансформуватися із судового процесу зі змагальністю у підхід, де врегулювання ситуації та зміна обставин, а також безпосередньо самі взаємовідносини, будуть мати більшу цінність, що надалі призведе до позитивних зрушень у виборі альтернативних методів врегулювання спорів, а як наслідок – і до розвитку економіки країни та відобразиться на міжнародній співпраці.

   Адже за статистикою та аналізом судової практики станом на 2019 рік ситуація виглядає так, що суди неспроможні впоратись із навантаженням. А це показує нам, що кількість адміністративних справ, а саме до них ми відносимо категорію публічно-правових спорів, свідчить про перевищення кількості справ, які надходять на розгляд до суду, що призводить до накопичення нерозглянутих справ.  Зменшення темпів провадження є показником і того, що значна частика бізнесу є частково паралізованою, змушена шукати інші шляхи для отримання прибутку, що впливає на наповнення бюджету через податки, з одного боку, та збільшує рівень невдоволення щодо спроможності держави у створені умов для доступності врегулювання спорів, з іншого.

   Суди перевантажені справами на третину щодо своєї функціональної спроможності. Отже, такі темпи розгляду потребують залучення додаткових ресурсів, таких як альтернативні методи, що сприятиме врегулюванню публічно-правових спорів ще на початкових етапах, а це суттєво відобразиться на розвитку країни в цілому.

Біографія автора

О. Степаненко, Навчально-наукового інституту публічного управління та державної служби Київського національного університету імені Тараса Шевченка, голова правління Інституту альтернативних рішень

аспірантка кафедри публічного політики

Посилання

Квак В.В. Поняття «публічно-правовий спір» та «адміністративно-правовий спір» у законодавчій термінології. Наукові записи Львівського університету бізнесу та права. 2011. Вип. 7. С. 125–129.

Способи вирішення публічно-правових спорів з органами влади: Практичний посібник / Л.Б. Сало та ін. Дрогобич : Коло, 2009. 112 с.

Судді КАС ВС обговорили проблемні питання застосування окремих норм Кодексу адміністративного судочинства України. Судова влада України. URL:https://court.gov.ua/archive/662151/

Аналіз судової статистики про тривалість провадження в цивільних, господарських та адміністративних справах.

URL: https://rm.coe.int/court-statisticsreportby-r-kuybida-ukr-2020/1680a0ba0a

Великий тлумачний словник сучасної української мови / за ред. В.Т. Бусел. Київ – Ірпінь : ВТФ «Перун», 2001. 1440 с. С. 1368.

Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповдальністю «Торговий Дім “Кампус Коттон клаб”» щодо офіційного тлумачення поло-ження частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів) від 9 липня 2002 р., № 15-рп/2002, Справа №1-2/2002. База даних «Законодавство України». URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v015p710-02#Text

Кодекс адміністративного судочинства України : Закон України від 6 липня 2005 р. № 2747-IV / Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text

Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності)

положень абзаців третього, четвертого, п’ятого статті 248-3 Цивільного процесуального кодексу України та за конституційним зверненням громадян Будинської Світлани Олександрівни і Ковриги Сергія

Володимировича щодо офіційного тлумачення положення абзацу четвертого статті 248-3 ЦПК України (справа щодо конституційності статті 248-3 ЦПК України) від 23 травня 2001 р. № 6-рп/2001.

URL: https://ccu.gov.ua/storinka-knygy/4391-dostup-do-sudu

Конституція України : Закон України від 28 червня 1996 р. № 254к/96-ВР. База даних «Законодавство України». URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#Text

Хлібороб Н. Що таке публічноправовий спір? URL:http://www.cdms.org.ua/index.php/uk/

addressing-public-arguments-mn-ua/theemergenceof-public-law-disputes-in-publicadministrationactivity-mn-ua/105-whatisa-public-legal-dispute-art-ua.html?475c1c9d3fc293d10369444f94f309b9=a73f6a5104b

f3cb6f3229256a63a01da

Елистратов А.И. Основные начала административного права / А.И. Елистратов; вступ. слово В.В. Коноплева. Симферополь, 2007. Серия «Классика конституционного и административного

права». 325 с.

Хлібороб Н. Особливості структури публічно-правових відносин. Вісник Львівського університету. Сер.юрид. Львів : ЛНУ ім. І. Франка,2010. Вип. 51. С. 155–161.

Карпа М.І. Публічно-правовий спір як спосіб встановлення та розмежування компетенцій органів публічної влади (теоретичні аспекти). Державне управління та місцеве самоврядування. 2017. Вип. 3(34).

Черняхович І.Е. Поняття публічно-правового спору та його розмежування із суміжними поняттями «публічно-правовий конфлікт», «державно-правовий конфлікт», «адміністративно-правовий

спір». Приватне та публічне право. 2018. № 2. С. 108–112. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/prpulaw_2018_2_25

Скочиляс-Павлів О.В. Публічно-правовий спір як предмет розгляду в адміністративних судах. Науковий вісник міжнародного гуманітарного університету. Серія: Юриспруденція. 2014. № 9–2. Т. 1. С. 123–126.

Войтович Р.В., Пірен М.І., Надольний І.Ф. Керівник в органах державної влади та місцевого самовряду-

вання. Державне управління та місцеве самоврядування. Дніпропетровськ, 2013. Вип. 1(16). С. 117–165.

Білосорочка С.І. Шляхи попередження та виходу з конфліктів в органах влади. Актуальні проблеми дер-

жавного управління : зб. наук. пр. /Нац. акад. держ. упр. при Президентові України, Харків. регіон. ін-т держ. упр. Харків : Вид-во Хар РІ НАДУ «Магістр», 2012. № 2(42). С. 372–380.

Опубліковано
2021-12-21
Розділ
Статті