ДІЯЛЬНІСНА ФОРМА ФІКСАЦІЇ УКРАЇНСЬКОГО ПРАВОВОГО ЗВИЧАЮ: ІСТОРИКО-ЮРИДИЧНИЙ АНАЛІЗ
Анотація
Стаття присвячена історико-юридичному аналізу діяльнісної
форми фіксації українського правового звичаю. Виконано спробу теоретичного обґрунтування діяльнісної форми правового звичаю на базі емпіричного матеріалу. Правовий
звичай постає у суспільній реальності внаслідок дій чи бездіяльності учасників правовідносин, а згодом фіксується у певній формі. Діяльнісна (поведінкова) є першою серед цих форм і притаманна усім звичаям без винятку навіть тоді, коли паралельно з нею вони набувають інших форм (усних і письмових). Досліджено символізм діяльнісної форми українського звичаєвого права, який посилював його чинність у суспільстві внаслідок покращення застосування та реалізації відповідних норм. Діяльнісна форма правового звичаю мала властивість ускладнюватися та набувати набувати яскравого,
символічного чи обрядового вираження задля кращого закріплення у пам’яті суспільства. Проаналізовано фіксацію правових звичаїв у ритуалах, обрядах та інших символічних діях. Завдяки яскравій символічній формі норма чи навіть інститут звичаєвого права передавався наступним поколінням, не потребуючи при цьому письмових записів. Висвітлено діяльнісні форми фіксації правових звичаїв у копному та козацькому праві. З’ясовано символічні форми здійснення пропозиції укладення шлюбу, виконання процесуальних дій, укладення договорів тощо. Досліджено звичаї закладу, могорича, побратимства, ініціації, обрання кошового отамана, сватання, звільнення злочинця дівчиною та ін. Однак не кожен
правовий звичай набував саме символічної форми, як і не кожна символічна дія містила у собі звичаєво-правову норму. Ритуали, обряди й інші символи були не тільки формою фіксації, але й часто засобом реалізації відповідних норм українського звичаєвого права. У підсумку зазначено, що діяльнісна форма фіксації правового звичаю була найбільш поширеною та дозволяла виявити його чинність в суспільстві навіть за відсутності фіксації в інших формах. Існує не тільки можливість, але і необхідність діяльнісної форми фіксації правового звичаю, адже діяльнісна форма утворювалася та розвивалася в унісон із самим правовим звичаєм. Усні та письмові форми фіксації українського звичаєвого права виникали згодом і паралельно з діяльнісною формою, доповнюючи її.
Посилання
2. Правовий звичай як джерело українського права ІХ–ХІХ ст. / за ред. І. Б. Усенка. Київ: Наук. думка, 2006. 280 с.
3. Яковлів А. Цивільне право (курс лекцій). Реґенсбурґ : УТГІ, 1947. 163 с.
4. Толкачова Н. Правові звичаї в історії українського народу. Про українське право. Число ІІІ. Київ, 2008. С. 197–214.
5. Мішегліна В. М. Ґенеза формування символізму права: історія розвитку правових символів та сучасний символізм права. Молодий вчений. 2017. № 11 (51). С. 944–949.
6. Інкін В. Інститут співприсяжництва та громадські сільські суди в галицькій звичаєвій практиці XVI–XVIII ст. порівняно з Руською Правдою. URL: http://prima.lnu.edu.ua/Subdivisions/um/um1/Statti/1-inkin%20vasyl.htm
7. Зумбулидзе Р.-М. З. Обычное право как источник гражданского права. Обычай в праве: Сборник. Санкт-Петербург : Юридический центр Пресс, 2004. С. 7–196.
8. Гончарова Н. С. Символизм в праве. Вестник ВГУ. Серия: Право. 2016. № 1. С. 91–97.
9. Ковальова С. Г. Правові символи у литовсько-руському праві другої половини XIV – першої половини XVII ст. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія «Юридичні науки». 2016. Вип. 1. Т. 1. С. 21–24.
10. Івановська О. П. Івановський П. О. Звичаєве право в Україні. Етнотворчий аспект. Київ: ВПЦ «Київський університет», 2014. 383 с.
11. Хархаліс У. М. Звичай, традиція, обряд, ритуал як форми відображення суспільних відносин. Мультиверсум. 2004. № 44. URL: https://www.filosof.com.ua/
Jornel/M_44/Harhalis.htm
12. Караман М. В. Ідентифікація права: ритуали у правовій сфері. Актуальні проблеми вітчизняної юриспруденції. 2019. № 1. С. 13–16.
13. Івановська О. П. Звичаєве право в Україні. Етнотворчий аспект. Київ: ЕксОб, 2002. 264 с.
14. Пономарьов С. Козацьке побратимство. URL: https://getmanat.org/kozatske-pobratimstvo/
15. Яковлів А. Українське право. Українська культура : лекції / за ред. Д. Антоновича; упоряд. С. В. Ульяновська. Київ: Либідь, 1993. С. 222–236.
16. Падох Я. Суди й судовий процес старої України. Нью-Йорк; Париж; Сидней; Торонто; Львів: НТШ, 1990. 128 с.
17. Мироненко О. Судовий процес і його форми на українських землях XIV–XVI ст. Актуальні проблеми держави і права. Одеса, 2001. Вип. 11. С. 111–113.
18. Дюркгайм Е. Первісні форми релігійного життя. Тотемна система в Австралії. Київ: Юніверс, 2002. 424 с.
19. Сироткін В. Звичаєве право. Українська минувшина: ілюстрований етнографічний довідник / А. Пономарьов (кер.) та ін. Київ: Либідь, 1994. С. 153–156.
20. Яворницький Д. Історія Запорізьких козаків. Київ: ФОП Стебеляк О. М., 2015. 1072 с.
21. Батанов О. В., Стойко О. М., Ходаківський М. Д. Інавгурація: історія та сучасність / за ред. Ю. С. Шемшученка. Київ: Юридична думка, 2013. 112 с.
22. Етнографічний музей імені Северина Уджєлі у Кракові. Відділ документації культурних контекстів (архів музею). Sygnatura miejscowa II/572. Numer inwentarza archiwalnego I/811. Udziela Seweryn. Wypisy dzieła «Pamiątki J. M. Pana Seweryna Soplicy», Paryż1841 (tańce kozackie, stroje, lirnicy na Ukrainie, gry, obyczaje, wybory koszowego) 1906 r. 14 k.
23. Щурат В. Увільнення злочинця дівчиною в Бродах 1727 р. [Б. м., 1910?]. 8 с.
24. Історія українського права / За ред. І. А. Безклубого. Київ: Грамота, 2010. 336 с.
25. Іванов В., Озель В. Укладення шлюбу за українським звичаєвим правом. URL: http://personal.in.ua/article.php?ida=500.
26. Бедрій М. Звичаї ділового обороту в історії українського права. Підприємництво, господарство і право. 2013. № 4. С. 11–14.
27. Dąbkowski P. Litkup w prawie polskiem śriedniowiecznem. Przegląd historyczny. Tom V / pod red. J. K. Kochanowskiego. Warszawa: Sklad glówny w administracyi tow. Mil. Hist., 1907. S. 377–383.
28. Дарест Р. Исследования по истории права / пер. с фр. Н. Н. Чеботаревского. Москва: ЛИБРОКОМ, 2012. 392 с.
