МЕТАМОДЕРНІСТСЬКЕ ПРАВОРОЗУМІННЯ ЯК РЕФЛЕКСІЯ КОЛИВАНЬ ПІЗНАННЯ СУЧАСНОГО ПРАВА

Анотація

Теоретико-пізнавальна ситуація у сучасному світі характеризується формуванням некласичних типів праворозуміння та їх синтезом, що дає поштовх до формування нових наукових поглядів осмислення правової реальності. Одним із новаційних трендів сучасної культури, філософії та, що для нас є особливо важливим, юриспруденції є метамодерн, як окрема система конкретних соціокультурних норм, поглядів і практик. Метамодерн не є чимось таким, що виникало у «відриві» від перебігу історичних процесів, його витоки йдуть з модерну та постмодерну. Але метамодерн не є розвитком зазначених концепцій. Це новий, інший шлях пізнання, розуміння та сприйняття реальності. Парадигма метамодерну забезпечує методологічну можливість відходу від лінійного способу сприйняття правової реальності. Інтегративне праворозуміння характерне для посткласичної правової думки. Саме інтегративне розуміння права та використання методологічного інструментарію інтегративної юриспруденції є однією з характерних рис метамодерністського праворозуміння, у межах якого, осмислення права, є невідривним від проблем його букви, духу, втілення у життя та сприйняття особою. Поряд із традиційними ознаками праворозуміння, такими як: категоріально-пізнавальний характер; загальноправовий характер; науково-теоретичний характер; інтегральний характер, який виражається в поєднанні діяльнісних (діахронних) і результативних (синхронних) елементів пізнання права; метамодерністьське праворозуміння має свої особливі ознаки: інтегративна осциляція; емоціно-афективне сприйняття; інтерсуб’єктивний людиноцентризм. Метамодерністьське праворозуміння не можна зводити лише до визначення поняття «право», це глибинний процес відтворення змістовного і формального, емоціно-афективного і інтелектуального. Фактично, всієї палітри (розуміння, уявлення, погляди, міркування, дії, відношення) зв’язків людини і права та регулювання відносин у соціумі.