ЮРИДИЧНІ ФАКТИ І ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВІ СТРОКИ

ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА

Анотація

Робота присвячена науковому дослідженню актуального питання про сутнісні ознаки такого юридичного поняття як юридичний факт. Встановлено, що дане визначення охоплює зовнішні по відношенню до суб’єктивного права особи обставини, які впливають (надають поштовх) розвиткові правовідношення і разом з тим встановленню правового статусу його учасників. Піддано критиці досі популярну в цивілістиці концепцію середини минулого століття, за якою цивільні строки є складовою частиною юридичних фактів. Детально висвічуються суперечності та неузгодженості цієї тези, передусім пов’язані з віднесенням строків до об’єктивних чинників, котрі настають та спливають без впливу людини. Насправді, то не так. У матеріальних відносинах ключове значення має не сам час як явище, а вичленений з його загального перебігу певний фрагмент – строк, що має визначений законом чи контрагентами початковий та кінцевий терміни. Інакше кажучи, права та обов’язки у цивільних відносинах, як правило, встановлюються самими їх носіями, відтак і строки здійснення прав та виконання обов’язків мають вольове походження. І строки визначають темпоральні координати усіх явищ у просторі, у тому числі суб’єктивних прав носіїв і, звичайно ж, юридичних фактів. Але те, що юридичні факти мають певну часову протяжність у просторі, далебі не означає, що сам строк як формалізація абстрактного перебігу часу у вигляді способу розташування матерії за допомогою пізнання, є юридичним фактом. У статті аргументовано підтримується позиція Луця В. В., за якою строки не можна пов’язувати лише з юридичними фактами, як і визнавати ними навіть в якості вольових правових обставин. Виступаючи часовою формою, в якій протікають події і вчиняються дії (бездіяльність), строки породжують юридичні наслідки лише у зв’язку з діями та подіями. Тобто, не спливання певного проміжку часу породжує юридичні наслідки, а поведінка управленої особи в цей період. А характер, межі та тривалість такої поведінки якраз і охоплюється поняттям матеріального змісту права. Сам по собі строк без взаємозв’язку з іншими факторами зовнішнього по відношенню до правовідношення впливу не може породжувати визначати зміст конкретних прав та обов’язків. Тож, можемо дійти висновку, що часові фактори не мають визначального впливу на виникнення, зміну чи припинення матеріальних суб’єктивних прав та обов’язків.