АРЕШТ МАЙНА У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ

Анотація

Стаття присвячена дослідженню проблем арешту майна у кримінальному провадженні, зокрема, у контексті розшуку майна, на який накладено арешт, забезпечення прав осіб, щодо майна яких вирішується питання про арешт. Виокремлено проблемні питання арешту майна; розкрито практичні проблеми розшуку майна, на який накладено арешт. Наголошено, що арешт майна, з одного боку, є важливим елементом механізму забезпечення здійснення завдань кримінального провадження, а з другого – фактором найбільш відчутного вторгнення до сфери майнових прав особи. Підкреслено, що застосування арешту майна здійснюється для запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження для забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінального правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. Зосереджено увагу на тому, що метою застосування заходів забезпечення кримінального провадження є ефективність та результативність його здійснення. Сутність арешту майна полягає в тому, що він пов’язаний з обмеженням можливостей особи, на майно якої накладено арешт, відчужувати, розпоряджатися та/або користуватися ним. Стаття 41 Конституції України закріплює, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Згідно зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ніхто не може  бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства й на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Наведені та інші нормативні положення обґрунтовують беззаперечну необхідність детальної регламентації порядку застосування арешту майна як заходу забезпечення кримінального провадження, що пов'язаний із застосуванням кримінального процесуального примусу (проявляється в обмеженні майнових прав та інтересів особи).