ЕЛЕКТРОННИЙ ДОКУМЕНТООБІГ В МЕЖАХ ІНФОРМАЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ: ДОСВІД ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

Анотація

В статті розглядається досвід зарубіжних країн із ведення електронного документообігу в межах інформаційного забезпечення досудового розслідування. Вказується, що в загальному розумінні можна виділити низку стандартів, на яких будується система інформаційного забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень, котрі є універсальними та об’єднують більшість зарубіжних країн: 1) тотальна діджиталізація доказової інформації як спосіб забезпечення регулярного та швидкого доступу та пошуку необхідних даних; 2) компіляція кібердоступності доказової інформації для спеціально уповноважених суб’єктів її використання та максимального захисту від несанкціонованого доступу сторонніх осіб; 3) створення та удосконалення технічного масиву, необхідного для пошуку, виявлення та вилучення речових доказів та їх наступного збереження; 4) превалювання електронного документообігу (у т.ч. – електронного кримінального провадження) над паперовим; 5) удосконалення рівня взаємодії між підрозділами в межах правоохоронних органів; обмін досвідом із зарубіжними колегами. Зазначено, що на сьогоднішній день, з метою удосконалення інформаційного забезпечення досудового розслідування в умовах воєнного стану, законодавцю необхідно вирішити такі завдання: 1) налагодити процес взаємодії між сторонами кримінального провадження з метою своєчасного обміну інформацією, необхідною для встановлення істини; 2) передбачити факультативні способи ведення реєстрів та захисту інформації, котра в них розміщена, з метою захисту останньої від несанкціонованого втручання; 3) забезпечити безперебійну роботу криміналістичних обліків; 4) забезпечити своєчасне вирішення кадрових питань. Автор акцентує увагу на тому, що з 24 лютого 2022 року наша держава знаходиться в умовах воєнного стану, що позначається на низці соціальних та правових інститутів. Не є виключенням і кримінальний процес, особливо в частині інформаційного забезпечення досудового розслідування. Останнє пояснюється низкою об’єктивних факторів, серед яких необхідно виділити: 1) відсутність можливості доступу до інформації, розміщеної на носіях в зоні проведення активних бойових дій; 2) відсутність можливості регулярного доступу до електронних баз даних та реєстрів; 3) відсутність можливості своєчасно оновлювати наявну інформацію; 4) загальну неможливість в окремих випадках та на окремих територіях невідкладно проводити слідчі дії тощо. Вказане набуває особливої актуальності в частині захисту прав людини в межах досудового розслідування.