АДИКТИВНА ПОВЕДІНКА ПЕРСОНАЛУ ДЕРЖАВНОЇ КРИМІНАЛЬНОВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ ЯК ПРЕДМЕТ КРИМІНОЛОГІЧНОГО АНАЛІЗУ

Анотація

Статтю присвячено дослідженню сутності, ознак, механізму формування, основних проявів та наслідків адиктивної поведінки персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України. Встановлено, що з урахуванням особливих умов праці, персонал Державної кримінально-виконавчої служби України знаходиться під перманентним впливом різних стресогенних факторів, відчуває негативні емоції та нерідко перебуває у деструктивних психологічних станах, що може призвести до розвитку проявів адиктивної поведінки. Визначено, що формування адиктивної поведінки охоплює два етапи – переживання гострої зміни психічного стану на емоційному рівні та формуванням певної послідовності звернення до засобів адикції, що є спільним для різних форм такої поведінки. Встановлено, що серед представників органів і установ виконання покарань найрозповсюдженішими є соціально прийнятні або нейтральні чи порівняно небезпечні види адиктивної поведінки, зокрема комп’ютерна або інтернет-залежність, трудоголізм тощо. Серед більш соціально небезпечних форм адиктивної поведінки розповсюдженими є хімічні адикції (вживання алкоголю та інших психоактивних речовин – канабіноїдів, опіатів, психостимуляторів (кокаїну, амфетамінів та ін.), галюциногенів природного та синтетичного походження, а також зловживання снодійно-седативними препаратами) та нехімічні залежності (адикції), яких на цей час, за оцінками дослідників, нараховується більше двохсот форм (патологічна схильність до азартних ігор – гемблінг; лудоманія – тоталізатор, лотереї, ігрові автомати, казино, рідше – картярські ігри). На основі проведеного дослідження наголошено на необхідності розробки комплексу організаційних заходів з метою попередження проявів адиктивної поведінки персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України, їх своєчасного виявлення і правильного діагностування, а також інструментарію впливу з метою корекції.