Злочин
важливість визначення
Анотація
У статті досліджується один з основних інститутів кримінального законодавства: злочин. Підкреслюється, що значне реформування політичного устрою, моделі функціонування економіки, спрямованості соціальної політики, які відбуваються у конкретній державі, завжди потребують відповідних змін у усіх галузях законодавства. Такі процеси характерні сьогодні і для України, у якій вже низку років відбуваються спроби реформаторських перетворень основних процесів державного будівництва, і тому зміна законодавства як певного нормативного «інструменту» здійснення таких намірів є об’єктивною необхідністю. Тому і в нашій державі такі зміни торкаються усіх галузей законодавства, в тому числі і кримінального законодавства. Такі зміни у цьому законодавстві торкаються (повинні торкатися) усіх інститутів кримінального законодавства, але є декілька, які, безумовно, є основними у цій галузі законодавства, бо саме вони визначають її зміст, предмет, основну функцію та інші її ознаки. Одним з основних, стержневих інститутів кримінального законодавства є злочин. Звертається увага на існуючу зарубіжну практику визначення цього інституту. Класифікуються держави в залежності від існуючих у них правил визначення поняття злочину. Встановлюється, що сьогодні існує два основних способу визначення цього інституту: формальний та формально-матеріальний, а також є низка країн, в законодавстві яких цей інститут офіційно не визначається. Спеціальна увага звертається на національну практику визначення поняття злочину, починаючи з понад 170 річної історії його визначення на теренах України, його визначення у чотирьох наступних Кримінальних кодексах і закінчуючи його визначенням в чинному Кримінальному кодексі. Відзначено особливості визначення злочину у чинному кодексі, яке «складається» так би мовити з положень низки кримінально-правових норм. Пропонується низка проміжних визначень та остаточний висновок, в основі якого простежується теза, що важливість законодавчого визначення поняття злочину є важливою умовою для його застосування, науково-практичного тлумачення, доктринального аналізу.
Посилання
В.Я. Тацій. Переднє слово. Кримінально-правове регулювання та забезпечення його ефективності: матеріали міжнар. наук.-практ. конф., м. Харків, 18–19 жовт. 2018 р. / редкол.: В. Я. Тацій (голов. ред.), В. І. Борисов (заст. голов. ред.) та ін. – Харків : Право, 2018. – 552 с. стор. 17 – 18.; Тацій В., Борисов В., Тютюгін В. Актуальні проблеми розвитку сучасного кримінального права. Право України, 2010, No 9, стор. 4 - 15.
Стрельцов Є.Л. Об’єктивні вимоги щодо загального змісту сучасного кримінального законодавства. Вісник Південного регіонального центру НАПрН України. Науковий журнал, 2019, No 20, с. 121 – 135;
Стрельцов Є.Л. Проблеми встановлення соціально-правової шкоди від злочину. Право України, 2011, No 11, стор. 99 – 106; Стрельцов Є.Л. Деякі роздуми про правову сутність та соціальні завдання криміналь-
ного права. Право України, 2010, No 10, стор.102 - 109.
Панов М.І. Кримінальна протиправність як ознака злочину. Право України, 2011, 3 9, стор. 62 – 75.
Декларація прав людини і громадянина 1789 року. https://constituante.livejournal.com/10253.html.
Кримінальне право Франції. https://stud.com.ua/67784/pravo/kriminalne_
pravo_frantsiyi.
Карне уложення Німецької імперії 1871 року. https://pidruchniki.com/1941071944493/pravo/karne_
ulozhennya_nimetskoyi_imperiyi_1871_roku
(Уложеніе о наказаніях уголовныхъ и исправительнихъ 1845 года». (http://pravo.by/upload/pdf/krim-pravo/ulogenie_o_nakazanijah_ ugolovnih_i_ispravitelnih_1845_goda.pdf ).
