Правові та процесуальні аспекти становлення та розвитку інституту затримання особи у кримінальному провадженні
Анотація
Стаття присвячена дослідженню такого важливого правового інституту як затримання особи. Для кожної правової держави, яка дотримується загальноправових принципів, важливім елементом у системі кримінального судоустрою є створення максимально демократичних засобів. Затримання особи відноситься за примусових заходів, які спрямовані на встановлення особи злочинця, припинення його протиправних діянь та розкриття кримінального злочину. При виникнення необхідності застосування такого процесуального-примусового заходу, затриманій особі повинні гарантуватися реалізація та недопущення порушення її прав та свобод. Історичне дослідження виникнення та розвитку інституту затримання особи у кримінальному провадженні становить певний науковий інтерес, оскільки враховуючи історичні прогалини у цьому питанні допоможе створити дійсно демократичну та правову основу застосування цього заходу у теперішній час та у майбутньому. Інститут затримання особи пройшов дуже складний історичний шлях та для кожного етапу є наявні певні характерні риси. Загалом умовно можна виділити такі етапи становлення та розвитку інституту затримання особи: 1етап регулювання затримання особи на підставі договорів Русі та Візантії 911 та 944 років, а також «Руською Правдою». 2 етап розвитку можна пов’язати з прийняття Соборного Уложення 1649 року. 3 етап пов’язаний з наді- ленням у 1718 році поліцією права затримувати осіб незалежно від учинення ними будь-якого злочину, а за підозрою у їх вчиненні. 4 етап розпочався з розмежування затримання, арешту та тюремного ув’язнення з прийняттям Великого Наказу (XVIII ст.). 5 етап розпочався з прийняттям Статуту кримінального судочинства 1864 року. 6 етап - кримінально-процесуальне законодавство 1921-1924 років затримання особи визначало як захід попереднього, превентивного характеру, який здійснювався уповноваженими органами. 7 етап – це реформи кримінально-процесуального законодавства 50-60 років ХХ ст..8 етап, це розвиток інституту затримання особи у незалежній Україні, який триває до сьогоднішнього дня. Затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину довгий час залежало від політичних чинників у державі, і тільки після набуття Україною незалежності,прийняття Україною міжнародних та європейських стандартів стало дійсно можливим гарантування затриманій особі реалізацію її конституційних прав та свобод.
Посилання
Лук’яненко Ю. В., Юхно О. О. Затримання особи як захід забезпечення кримінального провадження : монографія. Харків: Панов, 2016. 264 с.
Юшкова С. В. Памятники Русского права: памятники права Киевского государства. Москва: Госюриздат, 1952. 287 с.
Дояр Є. В. Затримання особи у кримінальному провадженні: дис. ...канд. юрид. наук. Київ, 2018. 238 с.
Попков Н. В. Задержание подозреваемого и обвиняемого как вид государственного принуждения : автореф. дисс. ... канд. юрид. наук. Нижний Новгород, 2007. 220 с.
Павлов А. В. Задержание обвиняемого, находящегося в розыске: дис. ... канд. юрид. наук. Омск, 2009. 223 c.
Чельцов-Бебутов М. А. Курс советского уголовно-процессуального права. Москва: Госюриздат, 1957. 839 с.
Ретюнских И. А. Задержание лица по подозрению в совершении преступления в историческом ракурсе. Правовая защита: междунар. сб. науч. статей. Екатеринбург: Изд-во Уральского юрид. ин-та МВД России, 2003. Вып. 1. С. 36–45.
Тарасов И. Личное задержание как полицейская мера безопасности. Ярославль, 1886. 424 с.
Шульга O. В. Становлення та розвиток інституту затримання у кримінальному провадженні. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. 2014. No 7. С. 232–236.
Полное собрание законов Российской Империи. Собрание Второе. Том XXXV. Отделение 1. 1860 г. СПб. : Тип. II Отделения Собственной Его Императорского Величества Канцелярии, 1862. 1253 с.
Кутафин О. Е., Лебедев В. М., Семигин Г. Ю. Судебная власть в России: история, документы. М.: Мысль,
Т. 1. С. 428.
Кудрявцев В. Н., Трусов А. И. Политическая юстиция в СССР. 2-е изд. СПб.: Юрид. центр Пресс, 2002. 365 с
Веретенников И. А. Задержание подозреваемого как комплексный правовой институт: дис. ... канд. юрид. наук. Москва. 2001. 202 c.
Боголюбская Т. В, Дьяченко В. И., Прохорова Г. Ю.. Новое в уголовно-процессуальном законодательстве. Москва: МВШМ МВД СССР, 1987. 86 с.
Конституція України від 28.06.1996 р. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр/page (дата
звернення 29.09.2019).
Кримінальний процесуальний кодекс України. Відомості Верховної Ради України. 2013. No 9–10, No 11–12, No 13. Ст. 88.