Співвідношення між зобов’язально- правовим та речово-правовим  правочинами в світлі принципів роз'єднання та абстракції

В. Погребняк

doi:10.32837/yuv.v0i4.977

В. Погребняк Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого

DOI: https://doi.org/10.32837/yuv.v0i4.977

Ключові слова: виникнення прав, перехід прав, правочин, зобов’язально-правовий правочин, речово-правовий правочин, роз'єднання, абстракція

Анотація

Стаття присвячена розгляду основних наукових положень щодо розмежування зобов’язально-право-
вого та речово-правового правочинів в юридичних механізмах виникнення та переходу суб’єктивних цивільних прав в контексті принципів роз'єднання та абстракції. Встановлено, що вони є результатом осмислення німецькими вченими-пандектисками юридичного механізму виникнення суб’єктивних цивільних прав на підставі цивільно-правового договору. Базуючись на цих принципах, зокре-
ма німецьке цивільне законодавство розмежовує зобов’язально-правовий і речово-правовий правочини як підстави перенесення титулу. Для прикладу, укладення договору купівлі-продажу
являє собою зобов’язально-правовий акт. За німецьким цивільним законодавством його не достатньо для переходу прав. Наступною стадією є вчинення речово-правового правочину – домовленості про перехід прав, що вчиняється продавцем і покупцем і може мати форму, зокрема фактичної передачі речі. Поряд із цим, в сучасних умовах концепція принципів роз'єднання та абстракції є предметом дискусії. Одним із її вразливих місць вольовий аспект. Адже відповідно до загальноприйнятої наукової позиції зобов’язально-правовий правочин є каузальним і спрямовується на спричинення певних юридичних наслідків. Поряд із цим, речово-правий правочин вчиняється з тією самою метою, однак не має своєї власної каузи. У зв’язку з цим співвідношення між обома правочинами породжує питання необхідності існування речово-правового акту як окремого правочину в юридичному механізмі виникненні і переходу суб’єктивного цивільного права. Сучасні вчені зазначають, що подвійність правочинів забезпечує подвійний захист учасників відповідних правовідносин. У випадку недійсності зобов’язально-правового правочину речово-правовий зберігає свою чинність. Тому реституція може мати місце лише у разі визнання недійними обох правочинів. Автор резюмує, що розмежуван-
ня зобов’язально-правового і речово-правового правочинів змушує учасників відповідних правовідносин бути більш уважними при їх вчиненні. Крім того, таке розмежування подвоює організаційні і фінансові витрати на передачу відповідного суб’єктивного цивільного права і
створює додаткові навантаження на суди у випадку виникнення юридичного конфлікту. У зв’язку з цим необхідність розмежування зобов’язально-правового і речово-правового правочинів в механізмі виникнення і переходу суб’єктивних цивільних прав наразі залишається дискусійною.

Біографія автора

В. Погребняк, Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого

суддя Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, кандидат юридичних наук,
докторант кафедри цивільного права No 2

Посилання

Таш’ян Р. І. Недійсність правочинів та її правові наслідки у цивільному праві Німеччини. Вісн. Нац. акад. прав. Наук України. 2017. No 1 (88). С. 152–160.

Фогель В. А. Недвижимое имущество как объект добросовестного приобретения (по праву Германии). Объекты гражданского оборота: сб. статей / отв. ред. М. А. Рожкова. Москва: Статут, 2007. С. 379–393. (Анализ современного права).

Балаценко М. Місце речового договору в механізмі реєстрації речових прав на нерухоме майно. Укр. комерц. право. 2015. No 14. С. 6–14. (Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх

обтяжень).

Харченко Г. Г. Принципи роз’єднання та абстракції у речовому праві. Часопис Київ. ун-ту права. 2011. No 4. С. 211– 214.

Варул П. А. Распорядительные сделки. Сборник научных статей в честь 60-летия Е. А. Крашенинникова: сб. науч. ст. / отв. ред. П. А. Варул. Ярославль: ЯрГУ, 2011. С. 34–42.

Яроцький В. Л. Проблеми використання формально-догматичного методу в сучасних цивілістичних дослідженнях. Проблеми подальшого вдосконалення приватноправових механізмів набуття, передачі, здійснення та захисту суб’єктивних цивільних прав: матеріали наук.-практ. конф., присвяч. пам'яті проф. Ч. Н. Азімова (Харків, 21 грудня 2017 р.). Харків, 2017. С. 5–13.

Власова А. В. Абстрактные обязательственные договоры. Очерки по торговому праву: сб. науч. тр. / под. ред. Е. А. Крашенинникова. Ярославск. гос. ун-т. Ярославль, 2002. Вып. 9. С. 9–19.

Егоров Ю. П. Классификация сделок. Вестн. Омск. ун-та. Серия «Право». 2008. No 3 (16). С. 100–111.

Сурженко О. А. Засоби фіксації переходу права власності за договором. Теорія і практика правознавства: електрон. наук. фахове вид. 2013. Вип. 2. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/tipp_2013_2_9 (дата

звернення: 17.12.2018).

Дормидонтов Г. Ф. Система римского права: Вещное право. студ. Изд. Казань: Типо-литография Импер. ун-та. 1913. 204 с.

Шимон С. І. Відчуження майнового права та концепт речового (розпорядчого) правочину в цивільному праві. Форум права. електрон. наук. фахове вид. 2011. No 2. С. 1048–1054. URL: http://nbuv.gov.

ua/UJRN/FP_index.htm_2011_2_172 (дата звернення: 17.12.2018).

Криволапова Л. В. О месте распорядительных сделок в системе юридических фактов. Известия Оренбург. гос. аграр. ун-та. 2012. No 36–1, Т.4. С. 262–265.